👉 Школа: повернення | соціум |

Школа: повернення

Все закінчується так швидко. Ще вчора можна було спати до обіду, бігати по траві, купатися в теплому морі, а сьогодні потрібно рано вставати, кудись плентатися, сидіти за партою і мріяти про рятівний дзвінок. Початок навчального року мало хто з дітей чекає з нетерпінням. І часом проходить тиждень, другий, а дитина ніяк не може втягнутися. Як налаштувати його після літніх канікул, щоб повернення в школу пройшло максимально безболісно?

І ЗНОВУ В БІЙ

З якими ж проблемами стикаються діти, повертаючись до школи після літніх канікул? Їх цілий букет. "Це зміна режиму після літніх канікул, ранній підйом, концентрація уваги на навчанні, подолання ліні, а у деяких дітей це ще й небажання вчитися, страх перед батьками за оцінки, недружні стосунки з хлопцями в класі, боязнь вчителів", – пояснює сімейний психолог Наталя Селіверстова.

В цілому всі ці проблеми можна пояснити небажанням дитини повертатися в некомфортну для нього середовище, а вже конкретні причини можуть бути індивідуальними. Одна з них – просто небажання напружуватися. Для дитини цілком природно прагнути приділяти все свій час, а справі годину. "Просто необхідно пояснити своєму чаду, що в житті не завжди можна робити тільки те, що хочеться, тому в школу все одно доведеться повернутися. Адже мама і тато ходять на роботу, а школа – та ж робота", – радить психолог Анна Конончук.

Набагато більшу роль відіграє те, як почуває себе дитина в шкільному колективі. У дітей, особливо молодшого шкільного віку, вибір спілкування часто буває обмежений їх класом, і друзів доводиться знаходити саме там. Півбіди, якщо дитина просто не знайшов людей, з якими йому цікаво. Зовсім інша справа, якщо маленька людина стає предметом насмішок однокласників. На жаль, сюжет фільму "Чучело" в реальності повторюється досить часто. Тоді повернення в школу для дитини означає повернення в катівня камеру.

"Якщо у дитини в школі є друзі, хороші відносини з вчителями і батьками, то у нього буде мінімум проблем на початку року при адаптації до школи після літніх канікул", – додає Наталія Селіверстова. Цікаво, що психолог згадує і батьків, які формально знаходяться по інший бік барикад. Якщо дорослі не чують не намагаються почути свою дитину,не цікавляться його проблемами і не вважають їх важливими, він відчуває себе покинутим, у нього з'являється апатія до всього, в тому числі і до навчання.

Змінити емоційний настрій "неповерненця" в школу допоможуть прості вправи

МІСЦЕ ВІДПОЧИНКУ

Попросіть дитину закрити очі і уявити місце, де він любить відпочивати, де йому завжди добре і де він безпечно себе почуває. Потім нехай він представить, що знаходиться в цьому місці і робить там те, що хоче, від чого він відчуває задоволення. Тривалість вправи одна – дві хвилини. В кінці вправи попросіть дитину відкрити очі, потягнутися кілька разів, сісти, глибоко зітхнути і встати.

ПОВІТРЯНА КУЛЯ

Встаньте, закрийте очі, руки підніміть вгору, наберіть повітря. Уявіть, що ви – велика повітряна куля, наповнена повітрям. Стривайте в такій позі одну – дві хвилини, напружуючи всі м'язи тіла. Потім уявіть собі, що в кулі з'явилося невеликий отвір. Повільно починайте випускати повітря, одночасно розслабляючи м'язи тіла: кисті рук, потім м'язи плечей, шиї, корпуса, ніг і так далі. Запам'ятайте відчуття в стані розслаблення.Виконуйте цю вправу разом з дитиною, а потім діліться враженнями.

Нерідко батьки дітей шкільного віку допускають поширену помилку: перекладають відповідальність за виховання дитини з себе на вчителів і апріорі визнають правоту вчителя. Не все так просто, і конфлікти з вчителями теж не рідкість. За словами Анни Конончук, багато батьків стають на бік старших, не думаючи про те, що в конфлікті завжди винні обидва. "Необхідно цікавитися поведінкою вашої дитини, так як запущені відносини можуть вплинути на подальший розвиток особистості і відносини з іншими людьми", – радить психолог.

ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС

Шкільний вік має вельми широку шкалу – від семи до сімнадцяти років. "Тим часом у дітей різна провідна діяльність в різні вікові періоди", – пояснює Наталя Селіверстова.

У початковій школі переважає навчальна діяльність, і якщо процес побудований грамотно, немає завищених вимог у батьків, у дитини щеплено повагу до вчителів і навчання, то діти підуть в школу з радістю.

У підлітковому періоді провідною діяльністю стає спілкування з однолітками, тому в школу підлітки йдуть насамперед спілкуватися з друзями.Також в цьому віці виникають симпатії до протилежної статі, а навчання трохи відсувається на задній план. І якщо підліток не бажає йти в школу 1 вересня, то, швидше за все, у нього проблеми зі спілкуванням.

В старших класах важливі обидва фактори: і інтерес до спілкування, і фокус на навчанні, тому що скоро вступати до вузу. Така ситуація схожа на роботу у дорослих, коли потрібно і виконувати свої обов'язки, і вибудовувати відносини з колегами. Кому-то це вдається, комусь ні – тоді дитина зосереджується лише на одному, і не завжди це навчання.

ЛЮБИТИ НЕ МОЖНА НЕНАВИДІТИ

Пропонуємо вам комплекс дій, які допоможуть дитині пережити повернення в школу. Практикувати його потрібно не тільки після літніх канікул, але і протягом усього року.

1.

Перше, що потрібно робити, – це підтримувати інтерес дитини до навчання, до однокласників, щиро цікавлячись його справами в школі, а не питаючи тільки про оцінки.

2.

Важливо не критикувати вчителів та школу в присутності дитини. Якщо ви не згодні з якимись діями педагога, сходіть в школу і розберіться, в чому справа, а потім поясніть ситуацію дитині.

3.

Не варто вимагати з дитини більше, ніж він може, завищувати планку.З'ясуйте, чому не виходить. Не кричіть, а допоможіть, коли дитина звертається за допомогою. Крім того, не можна порівнювати дитину з іншими дітьми. Батьки дуже люблять фразу "Чому він зрозумів, а ти ні? Ти що – тупий?" Це знижує самооцінку дитини. Необхідно прийняти істину, що не всі діти можуть відразу розібратися в тому, що пояснив учитель.

4.

Якщо дитина скаржиться, вислухайте його, не перебиваючи, і будьте на його боці, м'яко пояснивши, що можна було б ще зробити так-то і так-то в даній ситуації, тоді, можливо, результат був би іншим. Нарешті, потрібно зрозуміти, що дитина хвилюється, і підтримати його.

Батьки можуть самі впоратися з небажанням дитини йти в школу. Важливо не залишати його одного зі своїми проблемами. Згадайте: приходячи з дитячого саду, малюк завжди розповідав про ігри, прогулянках, виховательці, своїх друзях. Ви раділи разом з ним і підтримували його. А тепер ваша дитина раптом став замкнутим. Налийте чашку чаю, сядьте з дитиною за стіл, щиро запитаєте, як у нього справи. Дитина буде відбуватися поступово, і кожне чаювання стане кроком до зближення.

Like this post? Please share to your friends:
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: